Лілу45

дивлюсь на ці фотографії і згадую часи коли мені було 16 років. Я стабільно, майже раз на місяць, викладала пости з моїми друзями, де в стоп‘ятдесятий раз казала що я їх люблю, потім звісно я перестала це робити в інстаграмі, а частина друзів назавжди зникли з мого життя, але моя сентиментальність до спогадів - незмінно нав‘язлива. шановні друзі, я вас люблю😘 всіх. тих кого зустріла майже 10 років тому, тих кого доля подарувала мені не так давно і тих, хто назавжди лишив свої сліди у моїй пам‘яті. я радію тому, що в моє життя стукають такі сповнені світлом люди. всі вони з характером, індивідуальністю і надією у серці. хтось відчуває себе зламаним, хтось безсилим, хтось постійно чогось боїться, але усі вони живі і усі вони прагнуть чогось більшого. і я прагну. я люблю говорити людям, що я їх люблю, що я за ними сумую, що без них моє життя перетворилося б у пряму без коливань. ви мене хвилюєте і я вам за це вдячна♥️