День у день .Кожен з тих хто слухав колискову про котика на милозвучній українській мові.Хто держав руку на серці на словах «Ще не вмерла України, ні слава, ні воля».Зараз плекає в душі віру в нашу країну.24.02.22🇺🇦
В моєму домі війна.
Я не можу бути поруч з рідними,декого я більше ніколи не побачу перед собою і не зможу доторкнутися чи хочаб попрощатись.
13.03.22 ми спим в підвалі с 14:20 почали обстріл.Моє Високопілля в якому я прожила все своє життя перетворюється в руїну.Місця що змушували мене посміхатися занурюючись в теплі спогади,зараз наповнюють моє серце печаллю.Вулички де ще не так давно було чути дитячий сміх,тепер заполонила тиша і тільки чується мізерний плач з підвалів поміж будівель що втратили свої сім‘ї
