Щедрі дощі розхитали загати,
Хмара повзе, ніби ніч невичерпна.
Те, що тобі я хотів би сказати, —
Я промовляю від імені червня.
Наша розбіжність — така несуттєва,
Наша печаль — не така вже й всесвітня,
Все, що про тебе шепочуть дерева, —
Я промовляю від імені липня.
Видихи пристрасті, крики кохання,
Правда солодка і правда нестерпна…
Те, що не може сховати мовчання, —
Я промовляю від імені серпня.
Серце здригається несамовито,
Я йому вірю — так само, як ти мені…
Я промовляю від імені літа,
Я промовляю від власного імені.
Мені снився сон і тривав аж до ранку,
що я одягнулась в свою вишиванку.
Проходжуся площею,поруч Хрещатик,
усюди спокійно,вціліли всі хати.
Аж раптом - ось музика наша, і танці,
і всі в вишиванках танцюють в Луганську.
І вишиті стелять усі скатертини,
з Донецька до Львова,
від Сум аж до Криму.
І вдома усі дочекались на тата,
і хлопців своїх дочекались дівчата.
Але щоби ми одягли вишиванки,
десятки і тисячі стали під танки.
І з вишитим серцем не зносили руки,
і жодного з них ми не можем забути.
Від неї тікає лихо,
і цього, мабуть, не стерти.
Сон закінчився.
Це те,що дає силу вірити,
дає силу жити,
і не дає померти.
#зднемвишиванки💙💛🇺🇦🌻🌾
