«Нещодавно мені любʼязно подарували
книгу криворожанки Олени Гаврош «Геній».
Мої враження.
Фраза у вступному слові від автора про те що «герой обирає суперечливий шлях генія, який створює машини для загарбницької політики СРСР і до останнього не розуміє, чому саме слугує його талант» звучить дивно. В це важко повірити. Тоталітарні режими саме цим і страшні, що служать їм не тільки негідники й покидьки, але й цілком чесні та порядні люди. Диктатури навʼязують простий вибір: або працюєш на систему, або, в кращому випадку, концтабір, в гіршому - смерть.
Зрозуміло, що при такому складному виборі цілком очевидно, що більшість людей обирають працювати на
систему.
Але не можна говорити, що людина «не
розуміє». Всі все розуміють! І тому більш правдиво та щиро сприймається сповідь Тихонова (члена Секретаріату) перед Лавром (головним героєм повісті, інженером-конструктором автомобілів/танків), коли той просить не гнати його з квартири і запамʼятати «саме
таким вразливим», побачити, що в нього залишились крихти людяності.
Загалом книга написана, дійсно, для широкого кола читачів. Проста та зрозуміла.
Сюжет для мене був знайомо передбачуваний, оскільки сама займаюсь дослідженням роду, вивчаю історію своєї сімʼї.
Ця книга яскравий приклад того, що і молодь, і люди старшого покоління активніше почали цікавитись історією своєї родини.
Усвідомлювати, що полонені - це не «вороги народу», герої совєтського союзу - не завжди герої, а здебільшого кати, що соціялізм - то лише гарний термін для пропаганди.
Тому, аби ваш рідний дім не був «покинутим темним будинком, немов надгробком безтурботному дитинству» важливо докопатись до справжної історії, а почати можна з історії вашої родини».
P.S.
@lianka_zhukova_ надала світлину оригіналу агітаційного плакату 1936 року з домашнього архіву родини.
#оленагаврош #геній #історичнаповість #сучаснаукраїнськаліьература #репресії #другасвітовавійна #німецькаокупація #ретро #відгуки 
